Медіатекст: поняття, його обсяг і межі

Медіатекст (від лат. media textus «засоби, посередники, сплетіння, зв'язок, поєднання») - повідомлення, текст будь-якого медійного виду і жанру. Поняття «медіа текст» виникло в XX столітті у зв'язку з бурхливим розвитком засобів масової комунікації (медіа), коли на зміну традиційному друкованому тексту прийшли нові різновиди текстів, пов'язані з кінематографом, радіо, телебаченням, відео, інтернетом, мобільними телефонами і т.д. Поняття «медіатекст» широко вживається в медіаосвіті, в медіакритиці, медійній психології, де, зокрема, розглядаються питання медіасприйняття.

Зміни в комунікативних процесах кінця ХХ – початку ХХI ст., що відображають потужний вплив на реальне життя сучасних мас-медіа, актуалізували проблеми, пов'язані з розумінням медіатексту. Найбільш затребуваний для позначення текстів масової комунікації термін «медіатекст» увібрав у себе паралельні, взаємозамінні або пересічні феномени – масово-комунікативний текст, мас-медійний текст, журналістський текст, публіцистичний текст, газетний текст, телетекст, рекламний текст, PR-текст, Інтернет-текст і т.д.

Медіатворчість як різновид творчої діяльності особистості

Поява в сучасному пантеоні наук про людину цілого ряду нових дисциплін з префіксом «медіа», а саме медіаосвіта, медіапсихологія, медіаекологія, медіадидактика і, в решті решт, медіафілософія, свідчить про виникнення проблемного поля в просторі взаємодії людини та нової інформаційно-комунікаційної реальності і викликає необхідність формування відповідного понятійного апарату. Вже досить розвинуті у дослідження науковців такі поняття як медіакультура, медіаосвіта, медіапростір та медіареальність. Набуває актуальності філософська рефлексія поняття «медіатворчість» як способу творчого буття особистості в медіакультурі. 

Метою статті є панорама історичного розвитку медіатворчості в процесі удосконалення та виникнення нових медіа, дослідження її особливостей та уточнення визначення медіатворчості як поняття, що інтегрує різні жанри творчості в медіакультурі та її продуктивні, комунікативні та перцептивні аспекти.

Портрет автора на тлі медіакультури

В умовах сучасної медіакультури набуває значення дослідження позиції автора в традиціях медіатворчості та творчості в новітньому медіапросторі, тим більше, що концептуалізація теорії автора є незавершеною.

Попри спроби дослідників ХХ століття виголосити «смерть автора», він, як і раніше, в центрі уваги філософії творчості. Автор продовжує провокувати, дивувати, захоплювати, викликати обурення та інтригувати плодами своєї праці. Змінились знаряддя творчості: поряд із пензлем та пером з’явились фото- та відеокамери, новітні пристрої та технології. Іншим став предмет творчості: будівельним матеріалом нової доби виступає безмежне поле інформації та багатовікові здобутки цивілізації. Але постать автора залишилась такою ж міфічною та незбагненною для культурологів, філософів, мистецтвознавців, як і магічна царина творчості.